Eminak

Метою дослідження є проведення системного аналізу повсякдення, форм самоорганізації й особливостей репатріації хворих та інвалідів у таборах полонених українців зі складу царської армії в Німеччині у 1917 р. Наукова новизна роботи. Представлена проблема являє собою першу спробу цілісного представлення повсякдення хворих полонених, що потрапляли до таборових лазаретів, а також процесу репатріації інвалідів з числа полонених українців з трьох українських таборів (Раштат, Вецляр, Зальцведель) на теренах Німеччини. Висновки. Побут інвалідів у таборах полонених українців був позначений значними складнощами, зумовленими як обмеженими фізичними можливостями цієї категорії таборян, так і недостатністю їх раціону. Остання обставина, необхідність виконання обтяжливих робіт, а також загальний дискомфорт, яким було позначено перебування полонених у таборах, призводило до розвитку у декого з таборян сухот та інших хвороб. Для поправлення їх здоров’я у кожному таборі був облаштований лазарет, проте основним його призначенням було запобігання поширенню пошесних хвороб. З метою вирішення проблеми інвалідів і тяжко хворих таборян урядами протиборчих держав (у т.ч. і між Росією та Німеччиною) було досягнуто угоду про пропорційний обмін цими двома категоріями осіб. Завдяки цьому стало можливим розпочати процес їх взаємної репатріації, але його обсяги були порівняно незначними через фактичну протидію російського уряду, який побоювався того, що у такий спосіб матиме місце посилення людського ресурсу ворога. Внаслідок цього від’їзд репатріантів хронічно затримувався, і хоча вони отримували обмежену гуманітарну допомогу від українських таборових громад, а також російських і міжнародних червонохрестних організацій, моральний стан інвалідів погіршувався. Але попри всі труднощі з трьох українських таборів додому протягом у 1917 р. виїхало понад 530 інвалідів і хворих, у т.ч. й українські активісти.

Olena Dema

Maciej Krotofil

Ihor Sribnyak

Хворі та інваліди у таборах полонених українців зі складу царської армії в Німеччині: повсякдення, форми самоорганізації, особливості репатріації (1917 р.)

战俘营中的病人和残疾人：乌克兰战俘在德国的生活、自我组织形式及遣返特点（1917年）

Мета статті – проаналізувати суспільні настрої жителів міст Правобережної України у роки Першої світової війни з позиції таких абстрактних категорій як «ілюзія» та «реальність». Наукова новизна полягає у застосуванні мультидисциплінарного підходу до вивчення особистого та колективного сприйняття українським тиловим населенням воєнної доби 1914-1917 рр. крізь призму історії, філософії та соціальної психології. Висновки. Упродовж 1914-1917 рр. у містах Правобережної України відбувалося запекле протистояння між ілюзорним і реалістичним сприйняттям подій Першої світової війни. В умовах екстремальної повсякденності ілюзії виконували різноманітні функції, сутність яких зводилася до спроб пошуку психологічного комфорту. Природна людська схильність до віри в те, у що хочеться вірити, з чим з різним ступенем успіху загравала військова пропаганда Російської імперії, влітку 1914 р. пом’якшила об’єктивно гнітючий вплив на свідомість факт початку війни. Втім, «ілюзію швидкої розв’язки», на якій базувалися характерні тоді проурядові настрої, вже за рік змінила «ілюзія окупації», спричинивши серед міського населення безпрецедентну за масштабами паніку. У конкуренції між двома контрольованими та хаотичними конструкторами ілюзії – пропагандою та чутками – перемагав останній. Важкий тягар війни неминуче призвів до розчарування у владі та доцільності урядової політики, і, зрештою, – до онтологічної кризи у вигляді соціальної апатії та «ерозії реальності», що свідчило про її повну капітуляцію перед ілюзією у переддень революційних подій 1917 р. Підірване війною критичне мислення не давало широкому загалу можливості відрізняти правду від брехні. Це не могло не накласти негативного відбитку на здатності соціуму адекватно сприймати дійсність у наступну історичну епоху, коли різного роду соціал-популісти ефективно використовували для поширення своїх ідей так звану «вигадану реальність».

Timofiy Gerasymov

Ivan Romanyuk

Ілюзія проти реальності: український досвід Першої світової війни

幻觉与现实：乌克兰在第一次世界大战中的经验

Мета статті – у суспільно-політичному контексті проаналізувати єврейське питання у Катеринославі початку 20 ст., виявити роль монархічних сил в антисемітській політиці, місцевої влади, окремих кіл громадськості. Наукова новизна. Відтворено соціально-психологічний контекст ескалації расово мотивованого насильства; показано специфіку розуміння націоналізму на локальному «обивательському» рівні; виявлено відсутність історіографічної традиції вивчення катеринославського антисемітизму; на підставі незалучених до дослідницького процесу архівних джерел відтворено специфіку погромницької політики у Катеринославі та проаналізовано мотивацію учасників погромницьких акцій; охарактеризовано роль чорносотенців у поширенні антисемітизму на місцевому рівні; відтворено атмосферу неоднозначного сприйняття імперсько-монархічних сил губернською владою; окреслено дозвільно-цензурну політику в Катеринославі щодо євреїв та єврейських установ. Висновки. Антисемітизм був принциповим і безкомпромісним складником ідеології та політики катеринославських чорносотенців, який відмежовував їх від будь-яких суспільно-політичних рухів і партій того часу та завдавав непоправної репутаційної шкоди всьому правому монархічному рухові. У цьому пункті увиразнилися особливі риси російської модерної ідентичності, які викликали негативне суспільне сприйняття та були історично безперспективними. Ставлення владних кіл Катеринославщини до єврейського питання було складним, неоднозначним і суперечливим: вони були змушені шукати баланс між урядовим антиєврейським курсом, антисемітизмом місцевих чорносотенців, ліберальною та лівою громадськістю, що зазвичай захищала євреїв, а також єврейськими силами, що були вагомою частиною фінансового та господарчого життя Придніпров’я.

Serhiy Savchenko

Oksana Reshetilova

Єврейське питання у Катеринославі на початку 20 століття

20世纪初叶卡捷琳诺斯拉夫的犹太人问题

The purpose of the paper is to uncover rape as the most criminal form of sexual violence directed at Jewish women during the Holocaust (in the example of the General District Volyn-Podillia). The scientific novelty of the paper is in the fact that rape as sexual violence directed at Jewish women during the Holocaust in a single territory (Volyn and Podillia) has been singled out and analyzed for the first time in a separate study. The research methodology is based on the principles of scientism, historicism, objectivity, problematic-historical, and searching methods, as well as methods of analysis and systematization. The oral history method has become important in the study. Conclusions. Rape, in the context of sexual violence, was a common practice during the Holocaust. Such crimes were committed by German soldiers, the Gestapo and other occupiers, their minions – collaborators, the Ukrainian police, as well as civilians, neighbors, rescuers, and ‘ordinary men’. Despite the prohibition of sexual relations between Germans and Jewish women, that rule was not enforced either in Germany or in the territories it occupied. The waves of sexual violence in the analyzed territories of Volyn and Podillia could be considered the initial period of the occupation, staying in the ghetto, and ‘Final Solution to the Jewish Question’, as well as the period of hiding. The conclusions of the study show that the committed sexual crimes depended more on mercantile reasons, satisfying the sexual needs of the rapists than on their ideological/anti-Semite or political preferences. Enforcers of the Ukrainian police during their service in the civil administration of the Reichskommissariat Ukraine, who, by virtue of their official duties, were most often in contact with Jews and had the opportunity to commit violence against them, were widely involved in the crimes committed. Gang rapes were frequent, indicating the impact of brutalization and violence during the war, and the perpetrators’ belief that they would not be punished. Sometimes after rape, women were tried to be killed in order to conceal the traces of the crimes. Jewish women had a ghost of a chance of defending themselves. They succeeded only in some cases. Sexual violence affected not only women and girls but also men, for whom it was an act of humiliation, a manifestation of their inability to protect women. Funding. This project has received funding through the EURIZON project, which is funded by the European Union under grant agreement No. 871072. Also, this study was carried out thanks to access to sources from the collection of ‘Visual History and Education’ of the Shoah Foundation (University of Southern California, USA) and oral testimonies of Yahad-In unum (Paris, France).

Roman Mykhalchuk

Rape as a Form of Sexual Violence During the Holocaust (Evidence From General District Volyn-Podillia)

大屠杀期间性暴力的形式：强奸（来自沃伦-波多利斯克地区法院的证据）

The purpose of the research paper is to characterize the diplomatic relations between Albania and the Kingdom of Serbs, Croats, and Slovenes from 1925 to 1928 and to determine the influence of Rome on Albania-Yugoslavia relations. The scientific novelty. The dynamics of diplomatic efforts for cooperation between Tirana and Belgrade, as well as the moments of their political crises, such as the Gjurashkoviç question in 1927, are presented. The role of Italy as a neighbor whose diplomatic activity played a significant role in diplomatic relations between Tirana and Belgrade in 1925-1928 is analyzed. Peculiarities of Albanian diplomacy headed by Zogu and its ability to maneuver in relations with Rome and Belgrade, while overcoming internal crises and striving to preserve the state’s sovereignty, are uncovered. The authors have identified all the most important factors that determined the diplomatic relations between Tirana and Belgrade. Conclusions. Diplomatic relations between Tirana and Belgrade in 1925-1928 developed depending on various internal and external factors. A characteristic feature of Albania-Yugoslavia relations, as in all previous periods, was mutual distrust and constant mutual accusations regarding several sensitive issues: Shën Naumi and Vermosh (1925), the uprising of Loro Caka (1926), the First and Second Tirana Pacts (1926-1927), and especially, the Gjurashkoviç question (1927). However, the main factor in Albania-Yugoslavia relations was Italy, whose active diplomacy was decisive in those relations. As a result, despite Belgrade’s restoration of Zogu’s power in 1924, performing to their advantage, Rome’s influence forced the Albanian state to distance itself from the Kingdom of Yugoslavia with reorientation towards Italy. An important factor in diplomatic relations between Tirana and Belgrade was the issue of the relocation of the Albanian population from Kosovo and other Albanian territories, as well as implementing of state violence and terror by the Kingdom of Yugoslavia against Albanians. That occurred due to the fact that while official Tirana and Albanian intellectuals raised their voices in defense of Albanians in the Kingdom of Yugoslavia, officials in Belgrade accused Tirana of interfering in their internal affairs.

Skender Lutfiu

Mentor Hasani

Diplomatic Relations of Albania with the Kingdom of Serbs, Croats, and Slovenes (1925-1928)

阿尔巴尼亚与塞尔维亚-克罗地亚-斯洛文尼亚王国（1925-1928年）的外交关系

Abbreviation
Journal Impact	0.08
Quartiles(Global)	HISTORY & PHILOSOPHY OF SCIENCE(Q4)

Publication Information	Publisher: Scientific Research Centre "Lukomorie"，Publishing cycle: ，Journal Type: journal，Open Access Journals: Yes
Basic data	Year of publication: 2019，Proportion of original research papers: 100.00%，Self Citation Rate:0.00%， Gold OA Rate: 90.32%
Journal Fees	$40Details
Average review cycle	网友分享经验：6 Weeks

Eminak

Journal Citation Format

A journal article with 1 author

A journal article with 2 authors

A journal article with 3 authors

A journal article with 5 or more authors

Books Citation Format

Thesis Citation Format

Web sites Citation Format

Patent Citation Format

Staying up late manually editing references? ivySCI automatically matches journals and helps you generate references with a single click.

Share Submission Experience

Хворі та інваліди у таборах полонених українців зі складу царської армії в Німеччині: повсякдення, форми самоорганізації, особливості репатріації (1917 р.)

Ілюзія проти реальності: український досвід Першої світової війни

Єврейське питання у Катеринославі на початку 20 століття

Rape as a Form of Sexual Violence During the Holocaust (Evidence From General District Volyn-Podillia)

Diplomatic Relations of Albania with the Kingdom of Serbs, Croats, and Slovenes (1925-1928)

Хворі та інваліди у таборах полонених українців зі складу царської армії в Німеччині: повсякдення, форми самоорганізації, особливості репатріації (1917 р.)

Ілюзія проти реальності: український досвід Першої світової війни

Єврейське питання у Катеринославі на початку 20 століття

Rape as a Form of Sexual Violence During the Holocaust (Evidence From General District Volyn-Podillia)

Diplomatic Relations of Albania with the Kingdom of Serbs, Croats, and Slovenes (1925-1928)

ISSN	1998-4634, 2708-0226
h-index	4